Блог Ірини Баралей "Секрети виховання дитини"

У 10-річного хлопчика часто траплялися спалахи гніву в школі. Він починав бійки, якщо однокласники говорили йому щось неприємне. Коли вчитель намагався їх розборонити, хлопчик розкидав зошити та підручники, а потім вибігав у коридор. Після того, що сталося, хлопчика відводили в кабінет психолога, де всі намагалися його заспокоїти, а він робив спробу відштовхнути вчителя та втекти з кабінету. Збоку могло здаватися, що хлопчик страждає на серйозний психічний розлад. Такі напади гніву траплялися в нього не вперше. Учителі наполягали на тому, щоб батьки забирали його на обід, оскільки йому заборонили ходити в шкільну їдальню через погану поведінку. Прихована тривога Що ж відбувалося насправді? У хлопчика виявився дуже високий рівень соціальної тривожності. Він не міг сприймати ніякої критики – навіть висловленої в конструктивній і м'якій формі. Це викликало в нього ніяковість і збивало з пантелику. Коли однокласники говорили йому те, що завдавало навіть найменшого дискомфор

Дислексія – це специфічний розлад, при якому дитина відчуває труднощі з розпізнаванням й написанням слів, а також з розумінням їх змісту. Люди, які не страждають на дислексію, швидко обробляють слова й автоматично сприймають їх значення в процесі читання. Люди, які страждають на дислексію, навпаки, читають повільно, ледве вловлюють зміст і схильні припускатися  помилок при читанні . Діти з дислексією можуть навчитися читати, однак це потребує чимало часу. Для цього потрібен системний підхід; навчання має ґрунтуватися на попередньому досвіді дитини та проходити поетапно. Кожній дитині необхідно давати індивідуальні завдання, відповідні її можливостям і здібностям. Щоб навчити читання дитину з дислексією, необхідно розвинути в неї навички розуміння тексту відповідно до її мовленнєвих навичок й рівня сприйняття. Для цього дитині потрібно давати чіткі вказівки. Дитина-дислексик не зрозуміє того, що не було сказано, тому її навчання має ґрунтуватися на вже вивченому матеріалі. Як

Якщо ваша дитина стала заїкатися через сильний переляк або інші чинники, не варто постійно поправляти малюка і всю увагу акцентувати на цій проблемі. Психологи дають батькам чіткі рекомендації про те, як найефективніше впоратися з проблемою заїкання в дитини: 1. Ваше завдання – зупинити заїкання на наявному рівні, запобігти його подальшому розвитку й подбати про те, щоб дитина якомога більше розмовляла. 2. Не показуйте дитині, що ви засмучені через її заїкання. 3. Дбайте про здоров'я дитини: якісний сон і харчування, дотримання встановленого розпорядку дня. 4. Спостерігайте за дитиною, коли вона розмовляє. Показуйте своїм виглядом, що ви цікавитеся тим, що вона говорить, а не тим, як вона це робить. 5. Утримайтеся від того, щоб навчати дитину певних прийомів (таких, як глибоке дихання, клацання пальцями, махи руками). 6. Не змушуйте дитину говорити перед сторонніми людьми. Нехай дитина розмовляє стільки, скільки хоче сама. 7. Приймайте дитину такою, якою вона є. Не відш

Батьків дивує той факт, що більшість із того, що вони розуміють під  дисципліною  (фізичні покарання, заборони, відсутність спілкування з дитиною та інше), не робить дітей більш дисциплінованими та  відповідальними . На думку самих батьків, вони карали дітей, щоб вони поводилися добре, але виховні заходи виявилися марними. Діти завжди вчаться на прикладах. І найефективніший спосіб навчити дитину чогось – самому  подати приклад  й ставитися до неї так, як би ми хотіли, щоб вона ставилася до інших – зі співчуттям і розумінням. Якщо батьки в якості покарання не спілкуються з дитиною, нехтують її присутністю, цим вони дають дитині зрозуміти, що вона залишилася наодинці у боротьбі зі своїми почуттями та емоціями. Але саме в такі моменти дитина як ніколи потребує допомоги та підтримки мами й тата. Набагато ефективніше діяти навпаки, зберігаючи з дитиною теплий контакт й створюючи безпечні умови для того, щоб вона ефективно справлялася з почуттями, що провокують прояви  зухвалої поведін